Багато маю роздумів і роботи на тему успішності жінок і як ця успішність переводиться ними ж на почуття вини перед дітьми і перед... своїми ж чоловіками.

Я впевнена, що чоловіки зі мною погодяться, що жінці аж ніяк не потрібно приглушувати себе "заради сім"ї", намагатись зробити себе меншою, ніж вона є насправді.

Звичайно, це все відбувається напівусвідомлено/напівнеусвідомлено, але ж відбувається. Ця всепоглинаюча програма жертви, яка передається з покоління в покоління, а ще дивна "жалість" до чоловіків. Чоловіки потребують нашої любові, поваги і довіри, але ж аж ніяк не жалості і не жертви заради нього.

Завдання жінки - бути щасливою! Можливо, зараз хтось хіхікне, типу: "Теж мені завдання". А ви спробуйте. Адже жіноче щастя - це вона сама, це діти, чоловік (або його відсутність - різні варіанти), це самореалізація, це шлях, це краса, це батьки, це любі серцю люди, це любов, це задоволення, це праця, це воля до розвитку і прийняття, це ..... для кожної своє. 
Хіба можливо відмовитись від однієї із своїх частин і проявів? Є що втрачати. Себе. Свою Цілісність.

Чоловіки не потребують жертв. Вони потребують нас цілісних. Нас успішних в широкому значенні цього слова. 
Якщо ж успішність жінки стає для чоловіка проблемою, значить, йому є куди рости, якщо, звичайно, є бажання. Тому не треба ставати меншою. І не треба намагатись "допомогти" чоловіку. Він впорається.

Цвітіння і розвитку нам на радість нашим сім'ям.

P.S. Діти, до речі, щиро радіють за своїх мам, якщо ті реалізовуються.

Юлія Дожджанюк. Енергоцілитель. Енергокаузолог. 0671784971

https://www.facebook.com/poklyk